Онищенко Александр (awo_onyshchenko) wrote,
Онищенко Александр
awo_onyshchenko

"Кривавий" місяць над Києвом.

Майже кожна фотографія має свою історію. Люблю їх згадувати, переглядаючи старі світлини. А зараз розповім історію, що сталася вчора.

01


Мій ерудований друг Ігор Михальчук зазирнув у свій, не менш ерудований айфон, і той підказав йому, що ввечері у Києві буде видно місячне затемнення, причому місяць буде повний і "кривавий"! Хіба могли два фотоаматори пропустити таке диво?
Той самий айфон підказав час його початку, а також де місяць зійде і як рухатиметься по небу:

02.
02

Прикинули, що чи не найкраща локація для зйомки - річковий вокзал. Зібрали усі обладунки, зарядили акку й поперлися по шедеври.
Але у дійсності не все так просто, як гадається...
У відомий нам час місяць з'явився над обрієм, і дійсно, був трішечки "кривавий". Але набравши трохи висоти, геть позбувся кривавості і став звичайним, як кожен день.

Нам лише здається, що місяць вісить собі у небі, наче люстра. Насправді він рухається, причому досить швидко.
До початку затемнення залишалось все менше часу, місяць здіймався все вище, а ми з Ігорем гасали берегом, турбуючи штативами молодь, що там відпочивала, й не могли знайти точку зйомки з найбільш цікавим ракурсом.

Час спливав, місяць підіймався все вище. Для нас це було не дуже добре, бо коли місяць занадто високо, приходиться відчутно зменшувати картинку, щоб він туди вліз.
Щоб хоч якось дати цьому лад, ми видерлися на естакаду, по якій рухається транспорт з боку Хрещатику.
Верхня точка дозволяла скомпонувати кадр з "високим" місяцем, хоча загальний масштаб світлини був, як на мене, дрібнішим, ніж бажано.
А збільшення масштабу геть "обрізало"  місяць:

03.
03

Затемнення таки почалося, але було невелике. Ті, хто про нього не знав, й не помітили. Темніла права нижня частина диску, загальна площа затемнення була десь 15-20%
А вдома на ком'ютері я побачив, що через те, що у небі була відчутна димка, а яскравість місяця набагато перебільшувала все, що навкруги, на світлинах того затемнення майже не помітно.
Тобто замість шедевру я приніс додому гарні кадри, але без місяця, і кадри з місяцем, але дещо дрібніші за масштабом.

04.
04

Що робити бідному фотоаматору, якому кортить показати людям те, що їм сподобається? А заради цього можна трохи того..., ну цього... у фотошопі...
В результаті звітую перед вами світлиною, де в картинку без місяця вставлено місяць з іншої.
В останній момент схаменувся, бо сам місяць вставив, а місячну доріжку на воді забув. Знов у шоп, трах-тібідох - і доріжка з'явилася:

05.
05

Один мій російський приятель, якось у аналогічному випадку назвав такого ж фотоаматора (того разу не мене) - "жалкий лакировщик действительности".
Тож сьогодні лакіровщик - це я.

А якщо вже лакірувати - то навіщо шкодувати лак?

Відкинувши жадібність, я "лакірнув" світлину так:

06.
06

І на останок: коли ми були на естакаді, просто за нами проносилися автівки, і пропустити таку можливість я не міг.
Розвернувши камеру, вибрав позіцію так, щоб бути поруч з поворотом, де машини гальмують (при цьому позаду них спалахують червоні ліхтарі).
І зробив декілька кадрів, ловлячи машини в повороті.

Цьому кадру, IMHO, дуже підійшов рецепт лаку від попередньої світлини:

07.
07

Вдалих кадрів тим, хто знімає, та приємних вражень усім іншим!

P.S. Усі знімки, крім другого, мають 1400 пікс по довгій стороні.
Tags: Київ, фотоісторії
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 11 comments