August 25th, 2017

мы

Україна. День Незалежності 2017.

_AWO0000

На будь-які масові заходи завжди намагаюся приїхати заздалегідь, щоб відчути та зрозуміти їх енергетику. Цього разу все стало ясно у ту саму мить, коли я вийшов з метро Хрещатик десь о 8-30. Людей було ще не дуже багато, а на самому Хрещатику тренувалися військові загони. З усіх боків лунали команди, гриміли барабани. Військових було багато, усі в новій чудовій формі. Настрій у людей був прекрасний, відчувалося, що вони прийшли сюди з радістю. Багато хто був з дітьми.

Я не люблю знімати офіциоз. Тим більше, що на військовому параді з цим не дуже. Без офіційної акредитації на VIP-трибуни тебе не пустять, а вештатись серед вояків взагалі нікому не можна. Але то мене ніколи на засмучувало, і я радо зайнявся улюбленою справою - зйомкою людей. Те, що можна побачити на їхніх обличчях, набагато цікавіше, інформативніше та правдивіше за будь-які теленовини чи соціальні мережі.

Щоб передати атмосферу заходу, я вхожу у якийсь особливий стан. При цьому починаю бачити не так, як завжди, а як фотокамера - кадрами. Ніколи не знаю, куди саме посуну у наступну мить, бо цим керує якійсь таємничий автопілот.
Одразу відчув, що зйомка "пішла", що кураж зашкалює, а значить, кадри будуть, не зважаючи навіть на похмуре освітлення. А потім і сонечко вирішило глянути на парад, тож стало взагалі чудово.

Головна проблема парадної зйомки - одноманітність ракурсів, бо колони вояків стоять вздовж вулиці спиною до тебе. Але, поки парад не почався, хлопцям дають змогу трохи відходити, спілкуватися між собою, та з батьками чи друзями, що прийшли. Тобто якщо ви маєте час та натхнення - то можете зробити чимало цікавих кадрів.

Пропоную вашій увазі кілька десятків світлин. Знімав лише те, що приваблювало мене, як фотографа. Дуже хочу, щоб ви відчули те саме, що і я: гордість за наших вояків, які зупинили ворожу навалу. Гордість за нашу державу, яка за таких жахливих умов і в такі короткі строки спромоглася створити потужне сучасне військо.

Питання, чи потрібен Україні парад на день Незалежності, як на мене, взагалі недоречне. Наводити логічні аргументи не буду, бо я на тому параді БУВ!

P.S. дуже сподобалось, як організували хвилину мовчання. Після команди "Бойові прапори схилити!" все стихає. Усі опускають голови. І у цій тиші починає звучати величний та урочистий мотив, який рве серце кожному, хто пройшов другий Майдан: "Плине кача по Тисині" у виконанні а-капелло Пікардійської терції. Надзвичайно зворушливо!

Collapse )